Реєстрація торгової марки в Узбекистані

Огляд Узбекистану та його економіки

Узбекистан є договірною стороною Паризької конвенції про охорону промислової власності та Договору про патентну кооперацію (PCT). Відповідно до профілю юрисдикції ВОІВ, Узбекистан є учасником обох міжнародних договорів з 25 грудня 1991 року. Хоча Узбекистан наразі не є членом Світової організації торгівлі і, відповідно, не зобов’язаний дотримуватися положень Угоди TRIPS, його законодавство у сфері торговельних марок гармонізоване з міжнародними стандартами, а також держава бере участь у Мадридському протоколі щодо міжнародної реєстрації торговельних марок.

Згідно з інформаційним повідомленням ВОІВ, Узбекистан депонував свій інструмент приєднання до Мадридського протоколу 27 вересня 2006 року, і Протокол набув чинності для Узбекистану 27 грудня 2006 року. Держава заявила 18-місячний строк для винесення попередніх відмов та обрала систему індивідуальних зборів.

Правова база охорони торговельних марок

Національне законодавство

Основним нормативно-правовим актом, що регулює охорону торговельних марок в Узбекистані, є Закон Республіки Узбекистан «Про товарні знаки, знаки обслуговування та найменування місць походження товарів» (Закон № 267-II від 30 серпня 2001 року зі змінами). Закон визначає об’єкти, що можуть бути зареєстровані, порядок подання заявки, проведення експертизи та реєстрації, а також права й обов’язки власників торговельних марок. Основні положення включають:

• Строк дії реєстрації: свідоцтво на торговельну марку діє протягом 10 років з дати подання заявки. Поновлення можливе протягом останнього року дії свідоцтва. Кожне поновлення продовжує охорону ще на 10 років. Після закінчення строку передбачено 6-місячний пільговий період з можливістю поновлення за умови сплати додаткового збору.

• Позначення, що не підлягають реєстрації: стаття 10 Закону містить перелік знаків, які не можуть бути зареєстровані, зокрема державні герби, прапори, офіційні назви держав і міжнародних організацій; офіційні контрольні або гарантійні знаки; позначення, що не мають розрізняльної здатності, є родовими або загальновживаними; описові позначення; знаки, що вводять споживачів в оману або суперечать публічним інтересам; а також знаки, ідентичні або схожі до ступеня змішування з раніше зареєстрованими чи загальновідомими марками.

• Групування товарів і послуг: перелік товарів і послуг має бути сформований відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (Ніццька класифікація). Хоча Узбекистан не є стороною Ніццької угоди, ця класифікація застосовується на практиці.

• Виключні права та порушення: після реєстрації власник отримує виключне право на використання торговельної марки щодо зазначених у свідоцтві товарів. Незаконне виготовлення, використання, імпорт, продаж або зберігання товарів з такою маркою або схожим позначенням вважається порушенням.

• Використання та скасування за невикористання: торговельна марка може бути повністю або частково скасована за рішенням суду на вимогу заінтересованої особи, якщо вона не використовувалася безперервно протягом останніх трьох років. Суд враховує докази, що невикористання було зумовлене обставинами, незалежними від волі власника.

Визначення використання

Стаття 27 Закону визначає, яким чином торговельна марка повинна використовуватися для збереження прав на неї. Використанням вважається нанесення торговельної марки на товари, для яких вона зареєстрована, або на їх упаковку; таке використання може здійснюватися як власником, так і ліцензіатом. Закон також визнає такими формами використання:

• використання у рекламі, друкованих виданнях, офіційних бланках, на вивісках, експозиціях, виставках і ярмарках;

• нанесення марки на етикетки та упаковку товарів, які виготовляються, пропонуються до продажу, продаються або іншим чином вводяться в цивільний обіг, зберігаються чи транспортуються з цією метою, або імпортуються до Узбекистану;

• використання у документації, пов’язаній із введенням товарів у господарський обіг;

• використання у доменному імені.

Товари, етикетки або упаковка, на яких без дозволу розміщено позначення, ідентичне або схоже до ступеня змішування із зареєстрованою торговельною маркою, визнаються контрафактними.

Представництво патентними повіреними

Закон дозволяє громадянам Узбекистану, які постійно проживають на території країни, самостійно подавати та супроводжувати заявки на реєстрацію торговельних марок. Водночас фізичні та юридичні особи, які перебувають за межами Узбекистану, повинні діяти через патентного повіреного, зареєстрованого в Узбекистані, якщо вони не можуть надати адресу для листування на території республіки.

Стаття 35 передбачає, що особи, які постійно проживають в Узбекистані, але тимчасово перебувають за кордоном, можуть здійснювати дії, пов’язані з реєстрацією торговельних марок, без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Узбекистані. Таким чином, іноземні заявники та нерезиденти, як правило, зобов’язані користуватися послугами місцевого патентного повіреного, а його повноваження підтверджуються довіреністю.